Найруйнівніший трудовий конфлікт в історії британської авіації завершився не в суді, а за столом переговорів — і лише завдяки інституції, про яку в Україні майже не говорять, пише медіатор та кандидат юридичних наук Олег Горецький.

У 2009 році керівництво British Airways в односторонньому порядку скоротило кількість бортпровідників на рейсах, не узгодивши це рішення з профспілкою Unite. Відповіддю стали майже два роки страйків, судових блокувань і понад 150 мільйонів фунтів прямих збитків. Переговори зривалися кілька разів: одного разу — через фізичне захоплення зали ліворадикальними активістами, іншого — через те, що один із лідерів профспілки транслював закриті засідання в інтернет у режимі реального часу, підриваючи саму основу медіаційного процесу — конфіденційність.

Ситуацію врятував ACAS — Advisory, Conciliation and Arbitration Service, незалежний державний орган, заснований ще у 1974 році. Він не мав права нікого примушувати, але забезпечив нейтральний майданчик, закритий від преси й акціонерів, і діяв гнучко: на різних етапах виступав то фасилітатором, то активним концілятором, то обов'язковим арбітром у справах звільнених страйкарів. Угода повернула бортпровідникам пільгові авіаквитки, зафіксувала структурні зміни як постійні і дала обом сторонам можливість продовжувати роботу — без переможців і без переможених.

Автор ставить питання, яке залишається без відповіді в Україні: чи може Національна служба посередництва і примирення виконувати ту саму функцію — і що заважає їй це робити вже зараз, особливо в умовах повоєнної реструктуризації економіки. Детальніше про механізми медіації — у книзі Олега Горецького Медіація: Український досвід і європейський вибір, яка також доступна в електронному форматі.